Маруся Марко Вовчок

Події, про які я вам розповім, трапилися дуже давно на Україні, в глухій місцині, де ще й досі не знають, що там було. Бабуся, котра передавала мені цю історію, завжди казала, що навіть у найвіддаленішій глушині є свої великі, незабутні події, такі ж пишні, як квіти. І вона багато чого пережила, бачила та знала, адже прожила довге життя на цьому білому світі. Вона казала, що немає нічого вартого порівняння з тими чудовими подіями, що відбувалися в глушині, з тими квітами, що росли в тій тиші. Час минає, але ці події залишаються такими ж свіжими й величними, як і колись, і вони, як розкішні квіти, продовжують зачаровувати й заспокоювати серце кожної людини.