Практикум з філософії Карівець І.

З часу видання першого «Практикуму з філософії» минуло досить багато часу, а саме: вісімнадцять років. Матеріал для вивчення застарів, завдання та питання втратили свою актуальність. Тому настав час перевидати його, оновивши питання, завдання, філософські тексти для аналізу і, взагалі, структуру завдань. Фактично, це зовсім інший Практикум.

Час не стоїть на місці, тому укладачі цього суттєво оновленого та структурно модифікованого «Практикуму з філософії» врахували останні зміни в сучасній філософії, в тих філософських проблемах, в яких виникли нові підходи до їхнього вирішення та нова термінологія тощо. Це особливо стосується таких тем для опрацювання студентами, як проблем буття, свідомості, пізнання і знання, людини, культури й цивілізації, науки, техніки і технологій; історико-філософська ж частина «Практикуму» більш-менш залишається «канонічною» у тому сенсі, що історія філософії ґрунтується на певних філософах, яких вважають «класичними», серед яких є й «некласичні філософи» (Шопенгавер, Ніцше, К’єркеґор та інші), які вже також стали «класичними» у своїй «некласичності». Тому тут щось важко зміни, хоча можна орієнтуватися й на нові імена, менш відомих філософів, але для студентів політехнічного вищого навчального закладу важливо познайомитися з «канонічними», як класичними, так і некласичними, філософами.

Виконуючи завдання «Практикуму» студенти мають можливість глибше зрозуміти лекційний матеріал та ґрунтовніше підготуватися до практичних завдань. Викладачі можуть використовувати цей «Практикум» у дидактичних цілях, пропонуючи студентам виконати різного типу завдання, щоб представити їх на практичних заняттях. Крім цього, у «Практикумі» до кожної теми передбачені дискусійні питання, які розвиватимуть комунікативні та аргументативні (логічні) навички студентів, бо філософська дискусія потребує не крику, а спокійного обгрунтування своєї позиції, вміння аргументувати. Також цей «Практикум» можна використовувати й для самоосвіти та самостійної роботи.