Концептуально-смислове поле балетної критики в Радянській Україні 1920–1930-х років

Монографія присвячена комплексному дослідженню формування та розвитку балетної критики в культурному просторі Радянської України 1920-1930-х років. У роботі вперше системно окреслено концептуально-смислові засади становлення вітчизняної балетної критичної думки цього періоду, простежено взаємовпливи українського, російського та радянського художньо-естетичного контекстів. Проаналізовано ідейно-естетичні орієнтири провідних критиків, їхню оцінку авангардних експериментів у балетному театрі, осмислено суперечності між пролеткультівськими настановами й класичною традицією. Особливу увагу приділено відображенню у критичних текстах процесів трансформації балету в добу становлення хореодрами та закріплення принципів соціалістичного реалізму в мистецтві. Висвітлено еволюцію дискурсу від плюралізму 1920-х років до ідеологічної уніфікації кінця 1930-х, окреслено естетичні та методологічні межі критичного аналізу цього часу.

У результаті дослідження виявлено, що балетна критика в Радянській Україні стала важливою складовою художньо-культурного процесу міжвоєнного періоду, проте залишалася в межах ідеологічно зумовленого дискурсу й не виробила власної наукової школи. Монографія орієнтована на науковців, викладачів, аспірантів, студентів мистецьких і гуманітарних спеціальностей, а також усіх, хто цікавиться історією балетного мистецтва та критики.