Майстерність актора- техніка обману Барнич М.М.

Акторські почуття відрізняються від подібних життєвих і є естетичними та такими, що не шкодять психічному здоров ю актора, як перегляд глядачем кінофільму, вистави чи читання книги. Про це наголошують, починаючи із К.С. Станіславського, майже всі відомі актори, мистецтвознавці та психологи акторської творчості. Утім, у чому своєрідність цього почуття, яка його природа та якісний склад, ще до сьогодні належним чином не вивчено. Виокремити під час гри з перебігу різного походження внутрішніх реакцій (збуджень) організму необхідну реакцію є ще одним із елементів акторської майстерності.Одним із вагомих чинників переживання актора є його творча фантазія та уява. Відомий російський вчений, засновник «Об єктивної психології» В.М. Бехтєрєв шляхом наукових експериментів довів, що думка про дію та сама дія є один і той самий психорефлективний процес, тільки не завершений. Ця науково обгрунтована теорія також не взята до уваги та не пристосована до акторського мистецтва. А праця цього ж вченого «Мозок і його діяльність» цілком прояснює сутність акторських внутрішніх та зовнішніх реакцій в ролі. Більше того, стають зрозумілими принципи функціонування прийомів психотехніки К.С. Станіславського. Переживання актора в ролі є не тільки емоційним актом, а насамперед інтелектуальним, тобто думати — означає теж переживати, жити. Знати відповідь на питання, як визначити необхідну думку, мислення із потоку внутрішніх та зовнішніх подразнень, що атакують актора на сцені, є шлях до вірного самопочуття в ролі. І не дивним по закінченні вистави видається щире запитання молодих акторів до режисера про їхню сьогоднішню гру. Коли не знаєш, за якими законами функціонує свідомість під час гри, то як можна самостійно оцінити якість цієї гри?Голос, дихання та міміка актора, як і його рухи, поведінка та переміщення в просторі, належать до тих зовнішніх елементів дії персонажа, які актор відтворює та контролює. Та чомусь рідко хто з відомих акторів у своїх мемуарах ділиться деталями та нюансами цього зовнішнього відтворення, позаяк вважається, що це само собою зрозуміло і не варто на цю тему розповсюджуватися. Але ж тонка палітра переживання персонажа, особливо на крупному плані в кіно, втілюється, власне, за допомогою міміки, голосу та дихання. Окрім цього, їх детальне втілення викликає відповідну емоцію.Ці та інші малодосліджені аспекти акторської майстерності висвітлені в навчальному посібнику «Майстерність актора: техніка «обману». Даний метод підготовки акторів базується на наукових дослідженнях автора, самоспостереженнях та багаторічній акторській й педагогічній діяльності. Техніка «обману» пройшла апробацію на кафедрах акторської майстерності Київського національного університету культури і мистецтв та Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, де автор викладає акторську майстерність та є художнім керівником акторських курсів.