За законом світового ладу. Трипільська цивілізація і джерела світогляду українського народу Мицик В.Ф.

Доля веде людину до здійснення життєвого призначення. Хоч інколи і гіркою стезею. Прагнучи продовжити творчу лінію роду (батько Федір і брат Мирослав були поетами, журналістами), я двадцятип\'ятирічним полишаю вчителювання в Умані і року 1964 іду студіювати журналістику в київський університет. За участь у національно-демократичному русі наступного року мене у першу хвилю брежнєвських репресій виключають з університету. Одначе працюю журналістом у газетах Жашкова, Тального, а заразом починаю записувати українські народні пісні, досліджувати свята, обряди, різні жанри народного мистецтва. Захоплення перетворюється у діяльність. В роки другої хвилі брежнєвських репресій 1973 року мене не тільки виганяють з роботи, а й позбавляють права працювати у журналістиці, освіті, культурі. Навіть ім\'я ніде не згадували. Така заборона на професії тривала дванадцять років, течію життя не зупинити. Відразу став працювати молодшим науковим співробітником Майданецької трипільської комплексної експедиції, яку очолював видатний археолог Микола Шмаглій, Одеського археологічного музею. До речі, він першим почав досліджувати міста енеоліту на УкраїйІ. Відтоді став дошукуватися історичних пракоренів нашого народу. Етнографічні дослідження вкупі з археологічними висвітлили його духовну сутність як історичної особи. Відкрилося, що мова народної творчості та археологічних культур на Україні є спільними. Про вияв мірностей світоладу як образотворчого стилю, у народному мистецтві писав у газетах \"Молодь Черкащини\" (4.07.1970 р.), \"Колос\" (м.Тальне, 15.10.1970р.), а в Трипільській культурі — у книжці \"Міста Сонця\" (1993 р.). Згодом це лягло у створення Музею історії хліборобства у Тальному, а потім і в основу цієї праці.