Історія катастрофічних провалів військової розвідки Х'юз-Вілсон Д. (Російською)

Чи не перше, що кожного ранку бачать на своєму робочому столі президенти та прем'єр-міністри, — свіже зведення розвідданих. «Розвідувальна інформація» належить до найважливіших речей у нашому житті, але ми, як правило, навіть не підозрюємо про це. Так, ми, платники податків, які купили дуже дорогу іграшку, дуже рідко розуміємо, за що саме заплатили. Слідом за руйнуванням будівель Світового торговельного центру, вторгненням до Іраку коаліційних сил на чолі зі США навесні 2003 року і розвіддані, що послідували за цими подіями, почали миготіти в заголовках новин з небаченою доти частотою. Громадська думка вперше усвідомила не лише важливість даних розвідки для ведення державної політики, а й побачила процес збору цих даних. Багато хто був дуже здивований, якщо не шокований, виявивши, що правлячі кола здатні маніпулювати секретною інформацією або ж ігнорувати її, якщо та не відповідає політиці, яку вони проводять. Така інформація, в звичайних умовах завжди залишалася в тіні, раптово стала потрапляти на газетні передовиці і заволодіти умами з небаченою досі єсилою. У цій книзі робиться спроба поглянути на недавні в історичному плані події з погляду розвідника. Причому не лише «військового розвідника», оскільки, взагалі-то, поділ розвідки на «військову» та «громадянську» — поширена помилка. Строго кажучи, будь-яка розвідслужба є державною; її військовий аспект виступає на перший план тільки тоді, коли все йде геть погано. Більшість із нас читали про події, викладені в цій книзі, але лише дуже мало хто бачив ці події зсередини. Погляд зсередини має на увазі знання предмета, а це знання означає владу. У книзі наголошено на прорахунках і помилках розвідок з тієї простої причини, що вони цікавіші для широкої публіки, аніж набагато частіші випадки успішних операцій, які до того ж повинні залишатися під грифом секретності, щоб їх за необхідності можна було повторити. Також у багатьох випадках про помилки розвідки нічого не повідомлялося, щоб про них не дізналися платники податків. Відповідно, у цій роботі висвітлюються випадки спотворення інформації та спроби виправити ситуацію, причому далеко не всі ці спроби були зроблені з метою ввести в оману ворога, і автор усвідомлює, що дещо з описаного може викликати невдоволення. Наприклад, події, що увійшли в історію як «Штурм Дьєппа», і роль віце-адмірала лорда Луїса Маунтбеттена в цій кривавій бійні викликають сильні емоції, але факти залишаються фактами, а таємне поступово стає очевидним. Якщо довго копатися в архівах, то відкриються такі речі, які багато хто хотів би забути назавжди. Численні історичні події, згадані в цій книзі, супроводжуються й деякими професійними роздумами щодо передумов та динаміки цих подій. Де можливо, автор намагався уникати судити, знаючи, чим закінчилася справа. Це було б некоректно стосовно як учасників подій, так і читачів — адже всі ми міцні заднім розумом. Ця робота — не лекція про міжнародне становище, а книга, яку прочитає та оцінить як звичайна, так і професійна публіка.